 У Черкасах вперше постало питання альтернативи знищенню бездомних тварин. Щойно зареєстроване, черкаське міське товариство захисту тварин «Друг» уже розпочало впровадження своєї глобальної місії, забираючи тварин з вулиці, проводячи необхідні щеплення і лікування у одній із приватних ветклінік, та «прилаштовуючи» у добрі руки. Про це 13 грудня, під час прес-конференції у Черкаському прес-клубі, розповіли представники товариства «Друг», фахівці біології та ветмедицини.
За словами президента громадської організації «Черкаське міське товариство захисту тварин «Друг» Олени Литвинової, місія організації полягає у заміні системи убивства, яке великі й малі черкащани неодноразово мусять спостерігати на вулицях свого міста, на запровадження у Черкасах програми масової стерилізації бездомних тварин, створення мережі міні-притулків і опікунів.
- Бездомних тварин убивають роками – і це не дає результату: з наших вулиць вони не зникають, - констатувала Олена Литвинова. – Ми пропонуємо вирішувати проблему не через вбивство, а так, як це відбувається у цивілізованому світі, де метод уже довів свою ефективність.
Головна причина систематичного знищення бездомних тварин, що триває понад століття – регулювання їх чисельності та контроль безпечності для людини. «Друг» пропонує вирішувати цю проблему шляхом стерилізації, вакцинації від сказу та інших інфекційних хвороб, реєстрації тварини та повернення її на місце проживання, де нею опікуватиметься організація, на території якої мешкає тварина, або конкретна людина-опікун.
Олена Литвинова переконана, що існуюча система боротьби з бездомними тваринами шляхом відстрілювання та розкладання на смітниках отруєної їжі не лише негуманна, але й марна та неефективна: «Тварина займає певну територію, яку вважає своєю, і не допускає туди собак-конкурентів. Коли тварину знищують, ця територія, де є прихисток і їжа, звільняється для інших тварин цієї ж популяції, які займають вільну нішу, розмножаються – і все повертається на своє місце. За статистикою Всесвітнього товариства упередження жорстокого поводження із тваринами, всього одна пара собак чи котів через рік може обернутися на 12 тварин, через 2 роки – на 144, через 3 – на 1728.
Метод, який пропонуємо ми, здатен вирішити проблему бездомних тварин за 5-6 років: це середній вік життя безпритульної тварини, яка проживає відведене їй життя, але не залишає по собі нікому не потрібних цуценят і кошенят, що, у свого часу, приведуть нове і таке ж нікому не потрібне потомство. Це підтверджено досвідом європейських країн, які вирішували проблему саме таким чином».
Наразі товариство «Друг» готує місцеву програму регулювання кількості безпритульних тварин, яку збирається запропонувати на розгляд міської влади Черкас. А поки що уже проводить стерилізацію безпритульних тварин у клініці лікувально-консультативного центру «Ветта», де є умови для післяопераційного утримання тварин. Після операції та вакцинації тварину реєструють (присвоюють код, заносять до каталогу повну інформацію про цю кішку чи собаку та контакти людини, що виявила ініціативу стерилізації, аби при необхідності тварину можна було знайти), надягають яскраві (червоні чи сині) нашийники – і відпускають на місце, де собака мешкала, або ж через оголошення у газетах шукають їй хорошого господаря. Як, наприклад, собачці Жулі, що жила на стоянці, де тепер почалося будівництво – стоянка зникла, а собака довгий час продовжувала сидіти під будівельним парканом, звикнувши, що у цьому місці – її дім.
Загалом, лише за місяць свого існування – коштом власних волонтерів та просто небайдужих людей –організація встигла простерилізувати 20 тварин. Допомога, якої потребує «Друг», не обов’язково має полягати у грошах: хтось допомагає харчами для тварин, хтось - транспортуванням їх до клініки на власному автомобілі, хтось – фотографує їх для каталогу для прилаштування у добрі руки, або приглядає за ними після операції.
«У перспективі ми хочемо просити міську владу виділити нам приміщення, або хоча б землю для відкриття у Черкасах притулку для бездомних тварин, - розповіла Олена Литвинова. – У занедбаній вуличній тварині важко розгледіти потенційного друга - ми отримали б можливість приводити їх у належний стан для прилаштування людям, що хотіли б мати власну тварину. Не всіх тварин після стерилізації можна повертати на попереднє місце перебування: є тварини, скалічені транспортом, що не можуть ходити, сліпі, тощо. Або ж ті, що жили у самотніх людей похилого віку, які помирають, а улюблена ними тварина залишається нікому не потрібною, і для виживання на вулиці вона просто не пристосована.»
За словами Олени Литвинової, більшість людей, що вже довідались про існування «Друга», телефонують із намаганням…прилаштувати своїх тварин.
- Нам кажуть: «Ви ж організація, що займається тваринами, то й вирішуйте мою проблему – заберіть цуценят моєї собаки», - розповідає Олена Литвинова. - Ми пояснюємо, що можемо лише допомогти із прилаштуванням, розповідаємо про можливості стерилізації, важливість відповідальності за свою тварину. Адже, за світовою статистикою, пропозиція тварин у 100 разів перевищує попит на них. Звичайно, це значно простіше - не стерилізувати, не мати клопотів і витрат, «жаліти» свою кішечку, а потім винести її кошенят у коробці на смітник - в надії на те, що «якось виживуть», чи «розберуть добрі люди»…
За словами Олени Литвинової, половина тварин, якими опікувався «Друг», має важку долю і сумну історію – як Ельба, яку двічі труїли, кидали у лісі, але яка все одно поверталась на територію підприємства, де колись її прихистили. Наразі на підприємстві почали працювати інші люди, яким Ельба не заважає, але «Друг» вирішив простерилізувати собаку, щоб остаточно убезпечити її від незадоволення людей.
- Ми часто говоримо про те, якими ж ростуть наші діти… Якщо з дитинства звикнути до думки, що будь-яку істоту поряд можна просто вбити, поваги до чужого життя не формується. Не треба бути психологом, щоб провести паралелі, - переконана Олена Литвинова.
За словами кандидата біологічних наук, доцента кафедри екології ЧДТУ Нелі Загоруйко, для справді ефективного вирішення проблеми безпритульних тварин, необхідна трансформація свідомості людини, що роками намагається винищувати – тоді, як можна співіснувати. «Я б хотіла провести таку паралель: у кожного із нас є сусіди - комусь вони подобаються, комусь – не дуже. Ми ж не будемо їх труїти?... Із точки зору біології, за розумовим і психічним розвитком собака перебуває на рівні 3-4-річної дитини – ті ж реакції і емоції, - констатувала Неля Загоруйко. - Але уявити, як доросла людина ображає 3-4-річну дитину ми не можемо, а от що вона б’є собаку - дуже просто… Настав час зрозуміти, що не людина стоїть над усіма створіннями, а що ми живемо всі разом, і навчитись співіснувати. Ми не знаємо, яким негативом позначиться на людині винищення своїх «сусідів». Свого часу у Китаї вирішили винищити горобців, які шкодили посівам рису – закінчилося все тим, що горобців довелося купувати і ввозити з-за кордону: виявляється, вони були корисні тим, що поїдали комах, які краще за горобців розправилися із посівами».
За словами лікаря ветеринарної медицини, фахівця лікувально-консультативного центру «Ветта» Антона Теодорова, у клініку досить часто телефонують власники тварин із проханнями на кшталт: «Ви не могли б усипити цуценят (кошенят)? Подіти нам їх нікуди, було б краще, якби ви їх убили».
- Доводиться пояснювати, що гуманнішим було б свого часу привести тварину на стерилізацію, щоб не шукати потім когось, на кого можна просто перекласти свою відповідальність, - констатував Антон Теодоров. – Саме цуценята та кошенята безпородних тварин є основним джерелом поповнення кількості безпритульних тварин на вулицях міста. Ми досить часто стикаємось із помилковим ставленням власників тварин до стерилізації, що насправді є цілком безпечною операцією, яку на Заході проводять усім безпородним тваринам ще в ранньому віці.
…У нас чомусь дуже багато власників переносять свої думки на своїх тварин. Вони вважають, що, якщо кішку стерилізувати, вона буде страждати від того, що не зможе стати мамою. Але тваринам не притаманно страждати за чимось, вони живуть одним днем – і якщо організм не має потреби у чомусь, тварина почуватиметься нормально. І нам доводиться пояснювати, що собака чи кицька не страждає від того, що ви її стерилізували і вона не може мати потомства - так тільки вам здається.
За словами Антона Теодорова, існуючу практику вбивств підтримують поширені міфи про нібито агресивність та тотальну заразність бездомних тварин. «Щодо поширення хвороб, то, бездомні тварини є одними із найздоровіших, які потрапляють до нас у клініку, бо мають сильний імунітет, і свого часу пройшли жорсткий відбір. А усі шрами і укуси, які ми, лікарі, маємо, отримані від домашніх тварин. Саме від тварин, які мають власників, люди отримують найбільшу кількість травм: собака, яка гуляє з господарем, почувається більш владною і покликаною захищати його і себе від чужих, і може напасти першою – на відміну від безпритульної собаки, яка скоріше підійде попросити поїсти (якщо недосвідчена) або обійде (якщо вже зустрічалася з іншим ставленням людини). Вуличні собаки можуть проявляти агресію лише у випадку сказу, або коли у них так зване «собаче весілля». І в цьому сенсі вакцинація та стерилізація, яку пропонує «Друг», якраз і є вирішенням проблеми».
* * *
Контакти громадської організації
«Черкаське міське товариство захисту тварин «Друг»
(для бажаючих приєднатися і допомогти):
http://forum.doggy.kiev.ua/cherkasy
e-mail: elena_dm1@yahoo.com
тел. 8-0472-735261, 8-096-4010234, 8-063-8668036
|
|
